Людина, що хотіла бути вільною

Автор Богдан Фесик

коли прабабуся Ганя була ще жива, то часто говорила слово «тамка» [в її значенні «там»), яке я, будучи малим, не розумів і тільки подумки запитував себе, чому-то бабуся завжди згадує про танки, навіть коли про них не було й мови.

Проте бабуся часто говорила і про них. Та чомусь після «танків» [в істинному значенні цього слова] на її втомлені, але до казковості добрі очі навертались важкі сльози там тонули минулі спогади про велику вітчизняну та біль, яку війна «подарувала» їй та прадідусеві Антону. ***

У книзі переплетено вісімнадцять коротких історій про бабусю, про «її війну» та про ту, до якої вона вже не дожила, але яку дуже б боялась побачити. 70% книги належить віршам: тут і про любов до України, і про біль «нашої війни», про те, що гоїть рани, навіть за відсутності ліків, і про найсильнішу

силу - любов, яка завжди перемагає все