Анти суржик

Автор За загальною редакцією Олександри Сербенської

Щодо оцінки запозичень існують дві крайності: захоплення ін-шомовними словами, з одного боку, і бажання щоб то не стало очистити мову від них - з іншого. Обидва погляди шкідливі. Не можна вважати нормальним явище, коли нині вивіски на вулицях наших міст рясніють іноземними написами, а шпальти газет пере-насичені зворотами з незрозумілими більшості читачів іншомов-ними словами на зразок: авантажна людина, яка звикла до фіори-тур; імбецильний керівник, який викликає справедливі ламентації колективу, осипає всіх філіпіками; всі наші працівники альтруїсти і прозеліти прогресу; займається інсинуаціями, завдяки чому йому вдається утримувати свою синекуру, але баражирування розкрило
його камуфляж; його ферули нас не лякають.
Невиправданим є й крайній пуризм (від лат. Purus «чистий») - навмисне цілеспрямоване усунення з мови всіх іншомовних слів.
Виправданим є пуризм для тих мов, яким загрожує асиміля-ція. Коли тоталітарним адміністративним апаратом заохочувалося (зросійщення української мови (у мовознавстві навіть витворилася теорія про спільний «соціалістичний фонд» лексики та спільні сло-вотворчі процеси в мовах народів СРСР), коли в словниках масово
стали з'являтися русизми, а в перекладних словниках на перше
асатиса
місце ставилися слова-відповідники, які були близькими за зву- атний чанням до російських, а власне українські відповідники відсували-ся на задній план, то помірні пуристичні тенденції в українській
зак
мові на сучасному етапі є доцільними, виправданими, як цілком
ча;
виправданими вони були в Чехії після майже суцільного оніме-чення чехів [М. Кочерган. Вступ до мовознавства. - К. видавничий центр «Академія», 2001].