Повісті

Автор Борис Гринченко

Публіковані у цьому виданні повісті «Під тихими вербами» та «Серед темної ночі» належать до чернігівського періоду творчости Бориса Грінченка (1894–1902). 
Тему і сюжет повісти «Серед темної ночі» авторові підказало саме життя. На початку вересня 1900 року він був присяжним засідателем під час розгляду справ у Чернігівському окружному суді. Як пригадувала згодом Марія Грінченко, судовий процес над коноводами склав основу для написання твору, і його «персонажі мають риси живих, знайомих людей».
Ревність у роботі приносила письменникові вагомий результат у стислі терміни: первісний варіянт повісти «Серед темної ночі» був готовий уже за місяць. За свідченням автора, на завершальному етапі написання він не вносив до тексту суттєвих змін. Рукопис «Серед темної ночі» Грінченко надіслав до «Киевской старины» на початку 1901 року.
Грінченко дізнався про враження редактора ще до його відповіді – з листа Євгена Чикаленка від 20 лютого 1901 року: «Чув я від Науменка, що Ви прислали до «К[иевской] старини» таку гарну повість, якої ще ся редакція не мала; се слова Науменка, а він не дуже охочий до похвальби і часто гудить і такі речі, які другі хвалять».
Журнальна публікація не залишилася непоміченою у літературних колах. Зокрема, Агатангел Кримський, іще не прочитавши всіх частин твору, висловив прихильну оцінку: «Не знаю, як буде кінець, а поки що міні здається, що це має бути найкраща з Ваших довгих повістей».
На його думку, «Серед темної ночі» виразно вказала на зростання хисту Грінченка, виявила письменника як зрілого та майстерного митця слова, що не поступається талановитим авторам-сучасникам: «В Вашім “Серед т[емної] ночі”, знов, я добачаю вже дуже міцну руку і, щиро Вам кажу, бачу в нім більше талану, ніж у нашім звіснім, на всі боки розхваленім "Хіба ревуть воли"».