Мертва Віта

Віта дістала блокнот із наплічника і, подумки сміючись, написала: «План на життя». Скривилася. Яке в біса життя? По-хорошому — бодай на місяць скласти. Перекреслила й виправила на «План, як не вмирати» та додала три знаки питання. Це вже можна вважати оптимізмом? Світ, у якому живе Віта — суцільна нудна рутина: зміни за касою, гуртожиток із тонкими стінами й нестерпними сусідами, м'ятні льодяники і…смерті. Щомісяця вона помирає, щоби зранку знову повернутися до життя: щоправда, без частини спогадів і без жодних уявлень про те, що робити далі. Забуття і смерть вже майже стали для неї звичними, та коли за дивних обставин починають гинути люди, яких Віта лиш встигла назвати знайомими, вона усвідомлює, що хтось заганяє її у пастку. І вона відчуває його присутність. Він знає все про неї. Він вже зовсім поруч. До уваги читача: твір містить описи відвертих сцен, сцени сексуального та фізичного насилля, сцени із описами смертей, ненормативну лексику, сцени вживання алкоголю та тютюнопаління.